Херсон — місто обласного підпорядкування, адміністративний, промисловий, культурний центр Херсонської області, одне із найзеленіших міст на півдні України. Заснований у 1778 році князем Потьомкіним на місці укріплення Олександрівського шанця, зруйнованого турками, Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського (грецьке Χερσόνησος, Херсонесос значить півострів). Херсонщина — край козацької вольниці. За Кючук-Кайнарджинською мирною угодою 1774 року між Туреччиною і Росією, до останньої відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом.

Один iз заснговникiв i будiвникiв Херсона

                                                               генерал I.А.Ганнiбал

Аби убезпечити їх від можливих нападів, необхідно було спорудити нову потужну фортецю, а заодно створити надійний флот. Для верфі вибрали зручне місце — старий Олександрівський шанець. На карті імперії з'явилося нове місто — Херсон, указ про заснування якого 18 червня 1778 року підписаний Катериною ІІ. У Херсоні починалося будівництво Чорноморського флоту. Вересневим днем 1783 р. зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший 66-пушечний великий корабель «Слава Екатерины». З Херсоном було тісно пов'язано долі багатьох історичних осіб України, Польщі та Росії 18 ст. Саме тут колишню запорозьку славу примножували козаки та їхні отамани: Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створене Чорноморське козацьке військо. Одним з засновників міста став князь Г. О. Потьомкін-Таврійський, а керівником будівництва фортеці — І.А. Ганнібал — двоюрідний дід Олександра Пушкіна. Визначним організатором флоту був адмірал М. С. Мордвінов, а адмірал Ф.Ф. Ушаков не лише брав участь у створенні бойових кораблів, а й готував їхні екіпажі до дій проти турецького флоту. У 1787 році командувачем військами при Херсоні та Кінбурні було призначено видатного полководця Олександра Суворова. Він першим відзначив відчайдушність херсонців, готовність захищати своє місто у важкий воєнний час. Наприкінці 18 ст. Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх та зовнішніх економічних зв'язків Російської імперії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи. У 1803 р. Херсон став центром ґубернії, що охоплювала мало не цілий Південь тодішньої України. У місті розвивалося цивільне суднобудування, виростали підприємства з переробки продукції сільського господарства. Після 1861 року намітилось значне зростання економічного потенціалу краю. З проведенням днопоглиблювальних робіт у руслі Дніпра, Херсон знов набув значення важливого морського порту. На початку 20 ст. десятки мільйонів пудів хліба щорічно вивозилися звідси до Англії, Німеччини, Данії та інших держав. Промислові підприємства міста постачали продукти харчування, легкої промисловості, суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, лісообробки.

   Вид Херсона (кiнець 18 ст.) Картина художнiка Ф.Я. Алексеева

У 1907 р. залізнична колія з'єднала Херсон з великими містами країни, а у 1908 р. дала струм перша міська електростанція. На 1914 рік населення Херсона перевищило 80 тис.чоловік. Місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Півдня України. Тут функціонувало більше 50 шкіл, училища, 6 гімназій. Визначних спеціалістів готувало земське сільськогосподарське, морехідне, медичне, комерційне училища, учительська семінарія. У місті діяли театр, музичне товариство, бібліотеки, два музеї. Значну роботу з розбудови та благоустрою виконувала міська дума. Звістка про повалення самодержавства була отримана в Херсоні 2 березня 1917 р. Проголошення першого універсалу Центральної Ради було зустріто в місті з великими сподіваннями. Влада в місті перейшла до української ґубернської Ради на чолі з колишнім вчителем В. М. Чехівським. 10 грудня 1917 Херсонська ґубернська Рада визнала Херсонщину невід'ємною складовою УНР. Всі партії перейшли в місті на леґальне становище. У Херсоні діяли партії українських націонал-демократів, есерів, кадетів, більшовиків, меншовиків тощо. 18 січня 1918 р. місто окупували російські більшовицькі війська. Цей період тривав два місяці. Було проведено «націоналізацію» підприємств, ліквідовано попередній адміністративний апарат, встановлено в місті «революційний порядок». 5 квітня 1918 р. Українські Січові Стрільці разом з австро-німецькими союзниками визволили Херсон. Російська окупаційна адміністрація залишила місто. В Україні настала доба правління гетьмана П. Скоропадського, яка протрималася 8 місяців. На зміну прийшла влада Директорії, а 29 січня 1919 р. в місто прибули англо-франко-грецькі війська.

Батальйон добровольцiв ,що складався з херсонських комсомольцiв

i молодi ,-учасник розгрому банди Григорьева Травень 1919р.:)))

8 березня 1919 р., внаслідок україно-радянської війни більшовицькі загони Г. М. Григор'єва захопили місто, і влада перейшла до «Ради робітничих та солдатських депутатів». Під її керівництвом проводилася політика «військового комунізму». В місті почався голод. З 13 серпня 1919 р. Херсон перейшов під головування російських військ Денікіна. 16 квітня 1920 р. Херсон було остаточно окуповано Червоною Армією. В березні 1923 р. Херсон став центром Херсонської округи. До червня 1925 р., до ліквідації ґуберній він входить до складу Одеської ґубернії. У 1925 р. в місті проживало 46 тис. 230 чоловік. Було збудовано великі промислові підприємства: кондитерську фабрику (1928 р.), консервний завод (1929 р.), електромашзавод (1932 р.), бавовняно-переробний завод (1933 р.), у 1931 р. збудовано нові корпуси судноремонтного завода, закінчилося спорудження елеватора — одного з найкрупніших в державі, споруджувався нафтоперепобний завод. Збільшив обіг вантажів херсонський порт (у 1939 р. з нього було перевезено 1 млн. тонн вантажів). У 1941 р. в Херсоні було відкрито аеропорт. На цей рік в Херсоні працювали чотири полікліники, 3 лікарні, 22 дитсадка, 59 шкіл, 7 дитячих будинків, 2 ВИШі. Також у Херсоні існувала авіашкола, яка випустила велику кількість пілотів-героїв Радянського союзу. З початком Другої Світової Війни 22,5 тис.чол. з Херсонщини вступили до лав добровольців. З Херсона у серпні 1941 р. було евакуйовано три заводи: нафтопереробний, сільськогосподарського машинобудування, судноремонтний. За 20 діб евакуації на лівий берег Дніпра було переправлено 130 тис.чоловік. У середині серпня 1941 р. німецько-фашистські війська підійшли до Херсону. Місто захищали воїни 51-ої стрілецької дивізії і моряки Дунайської військової флотилії. Оборона тривала з 15 по 18 серпня, коли Херсон було захоплено німцями. Він увійшов до складу німецького протекторату Райхскомісаріат Україна. 13 березня 1944 р. період німецької окупації закінчився і до міста увішли війська 49-ої гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника В. П. Маргелова та 295-ої стрілецької дивізії під командуванням полковника О. П. Дорофєєва. Місто й область було повернено до складу Радянського Союзу. В період німецької окупації у Херсоні активно діяла Організація Українських Націоналістів (революційна). Херсонський окружний провід ОУН (р) очолював Богдан Бандера (рідний брат Степана Бандери). Під прикриттям діяльності загонів самооборони, дозволених окупаційною владою, вони проводили збори з метою пропаганди програми ОУН, на які збиралося до двох тисяч осіб. Прихильники ОУН(Б) гуртувалися навколо командира самооборони на ім'я "Конрад". Вони мали зв'язок з іншою групою, що діяла в муніципальній адміністрації Херсона. Керував нею заступник мера Гриць. До середини січня 1942 р. обидві групи були заарештовані. 12 серпня того ж року в Херсоні було заарештовано ще вісім осіб, запідозрених у приналежності до українського підпілля. У листопаді 1942 організаційну мережу ОУН (р) було ліквідовано німцями. 30 березня 1944 р. Херсон знов отримав статус обласного міста УРСР. У повоєнні роки м. Херсон перетворилося на крупний промисловий, сільськогосподарський та культурний центр на півдні України. Галузеве формування промисловості Херсона, в цілому, закінчилося в 50-ті роки, коли запрацювали виробничі потужності суднобудівного заводу, заводів ім. Петровського, нафтопереробного, бавовняного комбінату. У 1951 р. розпочалося будівництво суднобудівного заводу, а вже через три роки з його стапелів зійшли перші 2 танкери «Херсон» та «Грізний». Всесоюзною будовою був бавовняний комбінат, закладення першої черни якого — прядильно-ткацької фабрики №1, відбулося в грудні 1952 р. В січні 1955 р. було випущено перщі метри тканини. У 60 рр. у місті відкрито тролейбусне сполучення. З 1961 р. розпочався регулярний рух суден на підводних крилах за маршрутом Херсон-Одеса. В березні 1977 р. в Херсоні почалося будівництво автомобільного мосту через Дніпро, який зв'язав місто з лівобережжям та Кримом. Після відновлення незалежності Херсон збагатився новими підприємствами та заводами, зокрема автомобілебудівним заводом СКІФ підприємства Анто-Рус, що випускає автобуси. Було проведено структурну перебудову великих херсонських підприємств. Суднобудівний завод отримав багато замовлень з-за кордону, на нафтопереробний завод прийшли потужні інвестори з Казахстану та Росії. Окремо належить сказати про відновлення історичних пам'яток, зокрема, про пам'ятник засновникові міста Григорію Потьомкіну, зруйнований за російської окупаційної адміністрації, встановлено знак у пам'ять жертв комуністичних репресій. 2002 року почалася реставрація Успенського Собору, найбільшого на Півдні України, відновлюється римо-католицький костел, будується лютеранська кірха. На початку 90-х років у Херсоні було утворено греко-католицький монастир оо. Василіян.